Перебудова знизу / Perestroika from Below

Документальний фільм 1989 року істориків робітничого руху Даніела Валковіца і Барбари Абраш "Перебудова знизу" базується на хронікальних матеріалах, знятих під час відвідування України. Науковці збиралися знімати на відео інтерв'ю зі звільненими робітниками, але несподівано отримали доступ до шахтарів, які щойно завершили свій історичний страйк - першу в СРСР наступальну акцію робітничих мас з 1920 року.

"Перебудова знизу" представляє історію шахтарського руху, яку розповідають їх власні голоси. З щирістю і пристрастю страйкарі - часто члени Комуністичної партії - висловлюють своє невдоволення корумпованою офіційною профспілкою. На останньому засіданні профспілки шахтарі виражають різке невдоволення профспілковим босом. Вони вимагають підзвітності і дорікають голові профспілки за зловживання привілеями. Коли бос показує замало докорів сумління, шахтарі починають діяти.

ВІДЕО: Лекція Девіда Оста "Поразка солідарності"

В рамках проекту "Праця і робітничий рух в Україні. Архів і дослідження" в Києві в приміщенні Центру візуальної культури в кінотеатрі Жовтень відбулася лекція Девіда Оста - професора коледжів Гобарта і Вільяма Сміта (Нью-Йорк), "Поразка солідарності: гнів і політика у посткомуністичній Європі".

АНОНС: Лекція Девіда Оста "Поразка солідарності: гнів і політика у посткомуністичній Європі"

Лекція Девіда Оста, професора коледжів Гобарта і Вільяма Сміта (Нью-Йорк): "Поразка солідарності: гнів і політика у посткомуністичній Європі"

Польська профспілка «Солідарність» відіграла ключову роль у переході від планової до ринкової економіки у Східній Європі. Однак, хоча робітники брали активну участь у протестах «Солідарності» наприкінці 1980-х, уже на початку 90-х стало зрозуміло, що вони не виграли від процесів економічної трансформації Польщі, а навпаки - опинилися в програші. 

«Державі геодезія не потрібна на даний момент. Хоча колись воно вилізе боком»

Розповідь геодезиста про умови праці та важливість своєї роботи, записана студенткою історії НаУКМА Лідією Зеленською. Аудіозапис і транскрипт доступні для використання в наукових цілях за умов збереження конфіденційності і посилання на проект “Праця і робітничий рух в Україні”.

Інтерв'ю: Невраховані голоси

Інтерв'ю з вуличними торговцями у Києві влітку 2011 року

Як корівка доїться, так і я їжджу. У будь-яку пору – що влітку, що взимку. Встаю о третій ранку, виїжджаю о п’ятій тридцять, о восьмій тут. Ночую на вокзалі, бо зранку є поїзд з безкоштовним вагоном для пенсіонерів. У платному залі ночую. Заплатила п'ять гривень і сиди, ніхто тебе не трогає. Там хоч відпочину, бо на базарі весь день на ногах, хіба на кравчучку присісти. Це моя карета! А що, я за своє життя не заробила? Їсти теж отак присяду, витягну, що з дому взяла. Та й тут ходять, продають нам то пиріжки, то кофе. 

BARRIERS TO COLLECTIVE ACTION

Steelworkers and Mutual Dependence in the Former Soviet Union

STEPHEN CROWLEY

Why, despite tremendous economic hardship, have industrial workers in almost every sector of the former Soviet Union remained quiescent? Why, despite the disintegration of the Soviet state, do the same trade unions, formerly dominated by the Communist Party and largely despised by their constituency, still hold a virtual monopoly on the representation of workers? As the former Soviet republics confront the daunting task of economic reform, few questions can be as significant as those concerning industrial workers, the predominant social group in this still very industrial society. What effect will privatization, and with it unemployment and the very probable deindustrialization of the economy, have on the former Soviet working class? How will workers respond? 

“Єдине, що мене страшить у кожній новій роботі, це те, що можна її втратити”

Розповідь студента-фрілансера про умови праці

Суть моєї роботи полягає в тому, що я мушу робити новини. Ці маленькі новини із картинкою і текстом, на які люди клікають. Я мушу робить певну кількість за місяць, аби, ну, мене не вигнали. Ось. Також вони мають бути гарної якості, щоб на них люди клікали, тому що інакше компанія не бачить в мені сенсу. Тобто обов’язки – це робити ці віджети якісно і в певній кількості.

State, Society and Protest under Post-Communism: Ukrainian Miners and Their Defeat

While much attention has been devoted to the alleged failure of post-communist transformation to generate popular protests in Eastern Europe, less attention has been paid to the exploration of existing examples of disruptive social contention in the region. This paper examines one of the most militant and prolonged cases of protest in Eastern Europe - the Donbas miners’ movement in Ukraine. The miners have succeeded in influencing the state and governing authorities by the means of contentious collective action. The miners’ movement has, nevertheless, failed to achieve its aims. This paper argues that it is the specific dynamics of contentious politics under post-communism rather than the lack of violent protest that explains the failure of the miners’ social movement.

"Як мені їх убіждать, щоб ждали автобуса? Воювать із таксистами? Чи рекламою заніматься?"

Розповідь працівниці автобусної компанії "Політ" на маршруті між м.Київ та аеропортом "Бориспіль", записана Анастасією Рябчук. Інтерв'ю доступне для використання в наукових цілях за умов збереження конфіденційності і посилання на проект "Праця і робітничий рух в Україні". 

The Donbas Miners' Movement in the Very Late Soviet Era: An Historical Perspective"

Whether it makes more sense to conceive of the miners of the Donbas and their collective representation as confronted by forces analogous to fourteenth-century western Europe or sixteenth-century eastern Europe, clearly theirs has not been an easy lot since the collapse of the Soviet Union. Of course, much the same can be said for the overwhelming majority of other workers. What distinguished the miners, however, was not extraordinary privation but rather their sustaining of an "independent" movement determined to create a "normal life" for themselves and their families. Now increasingly demoralized and numbering no more than 400,000, they probably no longer have what it takes to continue to do so.