Швейний цех села Веселе (фото)

Чоловіки села Веселе більшу частину року зазвичай перебувають на заробітках, але не всі можуть заробити достатньо для цілорічного існування родини. Часто жінки також намагаються влаштуватися працювати, і тоді у них залишається значно менше часу для догляду за будинком, худобою, господарством. В селі із населенням 5 тисяч є кілька можливостей працевлаштуватися: цегельний завод, швейний цех, три лісопилки.

У швейному цеху, де виробляються бахіли та одноразові робітничі халати, працюють 180 жінок, він відкрився 7 років тому на територіях колишнього колгоспу завдяки інвестиціям зі Словенії.

Тут працюють жінки з 17-річного до 60-річного віку, але тих, які щойно закінчили школу – меншість. Офіційно робочий тиждень у цеху триває 5 днів, день - 8 годин, починається о дев’ятій ранку і закінчується біля шостої, однак і після шостої багато хто залишається на робочому місці, бо зарплатня вираховується за кількістю зробленої роботи. Доволі часто релігійні свята, котрі випадають на робочі дні, доводиться відпрацьовувати по суботах, що всіх влаштовує, бо більше за все працюючі жінки бояться втратити цю роботу.

Дихати в цеху важко, бо синтетичний пил заповнює собою повітря, жодних масок на обличчях, жодного захисту від пилу, однак ніхто на умови роботи не жаліється, навпаки, жінки стурбовані тим, що можуть прийти журналісти і висвітлити умови їх роботи з неприємного боку, що це може вплинути на подальше існування цеху.

За радянських часів у селі також був ще більший швацький цех, на якому теж не легко було працювати. Закрився він біля 90-их років, як і більшість інших виробництв. Так само як і працівники цегельного заводу, робітники швейного цеху ставляться до наявності роботи, як до чогось плинного, нестійкого. Їм здається, що у будь-який момент виробництво може зупинитися, зарплату, поки хоч і маленьку, але стабільну, можуть перестати платити, і в селі знов роками не буде роботи.